Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно Конституцією України і законами України 
Відповідно до статті 6 Закону України «Про політичні партії в Україні» членом політичної партії може бути лише громадянин України, який відповідно до Конституції України має право голосу на виборах. 
Не можуть бути членами політичних партій: 

1) судді; 
2) працівники прокуратури; 
3) працівники органів внутрішніх справ; 
4) співробітники Служби безпеки України; 
5) військовослужбовці; 
6) працівники органів державної податкової служби 
7) персонал Державної кримінально-виконавчої служби України. 

На час перебування на зазначених посадах або службі члени політичної партії зупиняють членство в цій партії. 
Порядок вступу до політичної партії, зупинення та припинення членства в ній визначається статутом політичної партії 
Громадянин України може перебувати одночасно лише в одній політичній партії. 

Об'єднані територіальні громади - це адміністративно-територіальні одиниці в Україні, які утворюються внаслідок добровільного об'єднання суміжних територіальних громад сіл, селищ, міст та діють відповідно до зазначеного Закону.

Згідно з частиною дев'ятою статті 7 Закону про об'єднання у разі, якщо до складу об'єднаної територіальної громади увійшла територіальна громада (територіальні громади), розташована на території суміжного району, розширенню підлягають межі району, на території якого розташований адміністративний центр утвореної об'єднаної територіальної громади. У такому разі проект землеустрою шодо встановлення (зміни) меж району розробляється відповідно до постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, розпорядження голови обласної державної адміністрації.

читати далі

На виконання рішення Міжвідомчої комісії з питань захисту прав інвесторів, протидії незаконному поглинанню та захопленню підприємств Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 18 квітня 2018 № 286 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» (далі – Постанова), яка набула чинності 24 квітня 2018 року.

Постановою, зокрема, вставлено обов’язок повідомлення осіб, запрошених до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги у спосіб, визначений Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги суб’єктом розгляду скарги.

читати далі

У ст. 3 Конституції України (далі – КУ) визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності й господарювання. Вона також закріплює рівність перед законом усіх без винятку суб’єктів права власності та гарантує кожному захист його прав і свобод (ст. 13 КУ). Ці принципові положення мають визначальне значення і для суб’єктів земельних правовідносин, що підтверджується ч. 1 ст. 152 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ).

Важлива конституційна гарантія щодо захисту прав на землю міститься також у ст. 14 КУ, яка передбачає, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Водночас гарантується право власності на землю. Воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Зазначені положення КУ безпосередньо втілені у земельному законодавстві.

Так, згідно з п. «ґ» ст. 5 ЗКУ до основних принципів земельного законодавства належить забезпечення гарантій прав на землю. Під терміном «гарантія» ЗКУ розуміє спрямовані дії на забезпечення прав на володіння, користування та розпорядження землею всіх без винятку суб’єктів, які є учасниками земельних правовідносин.

читати далі

Походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини.

Походження дитини від батька визначається на підставі свідоцтва про шлюб, якщо на час народження дитини мати перебувала з ним у шлюбі.

Якщо батьки не перебувають у шлюбі, походження дитини від батька визначається за письмовою заявою матері та батька дитини про визнання батьківства або за рішенням суду.

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків або відповідного рішення суду, запис про батька провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

При державній реєстрації народження дитині присвоюється прізвище, ім’я та по батькові, які індивідуалізують особу, виділяють її з-поміж інших.

Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати й батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки або судом.

Ім’я дитини визначається за згодою батьків. Ім’я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, визначається матір’ю дитини. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати або батько. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки або судом.

По батькові присвоюється за власним іменем батька. Якщо батько має подвійне ім’я, то по батькові дитині присвоюється за одним із них. На прохання батьків по батькові може також утворюватись згідно з національними традиціями або не присвоюватись взагалі.

Якщо батьківство дитини не визнано, по батькові визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком

Вы здесь: Home Управління юстиції інформує