Громадське об’єднання із статусом юридичної особи може мати власну символіку (емблему, прапор), яка підлягає реєстрації суб’єктом державної реєстрації – Міністерством юстиції України.
     Статтею 18 Закону України «Про громадські об’єднання» передбачено, що символіка громадського об’єднання не повинна відтворювати:
     - державні символи України;
     - інші офіційні символи символіки чи знаки, які використовуються державними органами органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування державні та інші нагороди, печатки та інші відмінні знаки цих Органів;
     - державні герби, прапори або офіційні назви інших держав;
     - ім’я або зображення фізичної особи без письмової згоди такої особи або її спадкоємців, засвідченої в установленому законом порядку, якщо інше не передбачено законом;
     - інші символи та знаки, використання яких обмежено законом.
     Символіка громадського об’єднання має відрізнятися від зображення все зареєстрованої символіки іншого громадського об’єднання.
     Символіка громадського об’єднання затверджується уповноваженим статутним органом громадського об’єднання в порядку, визначеному його статутом. Рішення про затвердження символіки має містити: вид символіки, її зображення та опис. Опис символіки повинен містити інформацію про кольори, масштаби та пропорції елементів символік. Зображення символіки повинно містити повне або скорочене найменування громадського об’єднання. 
     Стаття 23 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» визначає перелік документів, що подаються заявником для державної реєстрації символіки, а саме:
     - заява про державну реєстрацію символіки;
     - копія установчого документа юридичної особи;
     - примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про затвердження символіки, визначення виду символіки, її опис;
     - зображення символіки в паперовій та електронній формі.
     Громадське об’єднання має право на використання власної символіки з дня її реєстрації. Забороняється використання зареєстрованої символіки громадського об’єднання фізичними та юридичними особами без згоди такого об’єднання та для цілей, не пов’язаних з діяльністю такого громадського об’єднання. 

Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Відповідно до статті 12 Закону статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з’їздах, конференціях.

Статут (положення) релігійної організації повинен містити відомості про:

1) вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження;

2) місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного об’єднання;

3) майновий стан релігійної організації;

4) права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів;

5) порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації;

6) порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації.

Статут (положення) може містити й інші відомості, пов’язані з особливостями діяльності даної релігійної організації. Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.

Документи, які визначають віросповідну діяльність, вирішують інші внутрішні питання релігійної організації, не підлягають реєстрації в державних органах.

Відповідно до статті 14 Закону для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Релігійні центри, управління, монастирі, релігійні братства, місії та духовні навчальні заклади подають на реєстрацію статут (положення) до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії.

Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.

У необхідних випадках орган, який здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, може зажадати висновок місцевої державної 2 адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, а також спеціалістів. У цьому разі рішення про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій приймається у тримісячний термін.

Перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

Зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організацій підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і реєстрація статутів (положень).

У разі необхідності в розгляді питання про реєстрацію статуту (положення) можуть брати участь з дорадчим голосом представники релігійної організації.

Згідно статті 15 Закону у реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству.

Рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін. Це рішення може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

Алгоритм дій та перелік необхідних для державної реєстрації документів визначається в залежності від того, яким чином та коли побудовано будинок.


Ситуація №1 – Будинок є новобудовою, будівництво якої завершили після 5 серпня 1992 року. У цьому випадку для державної реєстрації права власності подаються наступні документи:

$1o    документ, що посвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта (необов’язково, якщо такий документ зареєстрований в Єдиному реєстрі документів);

$1o    документ, що підтверджує присвоєння адреси (не потрібно, якщо реєструєте будинок, що збудований на ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно);

$1o    техпаспорт на цю нерухомість;

$1o    договір співвласників або письмова заява, якщо щойно збудований об’єкт перебуває у спільній власності (коли реєструється майно, що набувається у спільну часткову власність);

$1o    договір про спільну діяльність чи угода простого товариства (якщо будівництво об’єкта відбулось як результат спільної діяльності);

Ситуація № 2 – Будинок збудований до 5 серпня 1992 року. Для державної реєстрації права власності подаються наступні документи:

$1o    техпаспорт на такий об’єкт нерухомого майна;

$1o    документ, що підтверджує присвоєння будинку адреси (не вимагається, коли реєструється об’єкт, що збудований на ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно);

Ситуація № 3 – Будинок, що збудований до 5 серпня 1992 року та розташований на території сільської, селищної чи міської ради, яка здійснювала ведення погосподарського обліку. В такому випадку для державної реєстрації права власності подаються наступні документи:

$1o    виписка з погосподарської книги, надана виконавчим комітетом відповідного органу місцевого самоврядування або відповідною архівною установою;

$1o    документ, що посвідчує речове право на ділянку, на якій розташований будинок (у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги);

$1o    якщо у цих документах не буде відомостей про технічні показники, то техпаспорт на будівлю.

За законодавством України шлюб може бути укладений за певних умов. До таких умов, зокрема, відносяться - взаємна згода осіб, які укладають шлюб, і досягнення певного віку. Взаємна згода на вступ до шлюбу передбачає вільне волевиявлення жінки і чоловіка на державну реєстрацію шлюбу, тобто мають бути відсутніми будь-які прояви фізичного або психологічного насильства, погрози з боку батьків, родичів та інших осіб. Умова про досягнення шлюбного віку передбачена статтею 22 Сімейного кодексу України – на день державної реєстрації шлюбу чоловік і жінка мають досягти 18 років.

За заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Заява про державну реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. При поданні такої заяви жінка та чоловік пред’являють на посвідчення своєї особи паспорт або паспортний документ, а особа, яка досягла шістнадцятирічного віку, але ще не отримала паспорт (паспортний документ), пред’являє свідоцтво про народження та довідку з місця проживання за умови, якщо від дня досягнення зазначеного віку минуло менше ніж один місяць.

Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку саме на день державної реєстрації шлюбу. Якщо на момент подання заяви до відповідних органів майбутньому подружжю або одному з них до 18 років не вистачає хоча б кілька днів (тижнів), в них мають прийняти заяву, так як на момент державної реєстрації шлюбу молодята матимуть повні 18 років.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний ознайомити наречених з їхніми правами та обов'язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до державної реєстрації шлюбу.

Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, яке видається кожному із подружжя, при цьому в паспортних документах вже не проставляються відмітки про державну реєстрацію шлюбу.

За державну реєстрацію прав справляється адміністративний збір у такому розмірі:

1.                За державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у строк, визначений статтею 19 цього Закону, - 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 1 січня 2017 року – 1600 гривень) = 160 грн.

За державну реєстрацію права власності, проведену у строки менші, ніж передбачені статтею 19 цього Закону, справляється адміністративний збір у такому розмірі: у строк два робочі дні - 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб = 1600 грн. у строк один робочий день - 2 прожиткових мінімуми для працездатних осіб =3200 грн. у строк 2 години - 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб = 8000 грн.

2.                За державну реєстрацію інших речових прав, відмінних від права власності (крім іпотеки), справляється адміністративний збір у розмірі 0,05 прожиткового мінімуму для працездатних осіб = 80 грн.

За державну реєстрацію інших речових прав, відмінних від права власності (крім іпотеки), проведену у строки менші, ніж передбачені статтею 19 цього Закону, справляється адміністративний збір у такому розмірі: у строк два робочі дні - 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб = 800 грн. у строк один робочий день - 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб = 1600 грн. у строк 2 години - 2,5 прожиткових мінімуми для працездатних осіб = 4000 грн.

читати далі

Вы здесь: Home Управління юстиції інформує